КРИТИЧНИЙ АНАЛІЗ МЕТОДИК ОЦІНКИ БЕЗПЕКИ РЕГУЛЬОВАНИХ І НЕРЕГУЛЬОВАНИХ ПЕРЕХРЕСТЬ З УРАХУВАННЯМ СКЛАДНОСТІ ТРАНСПОРТНИХ ВЗАЄМОДІЙ
DOI:
https://doi.org/10.36910/39eh8d59Ключові слова:
Ключові слова: безпека дорожнього руху, перехрестя, конфліктні точки, транспортні взаємодії, вразливі учасники, інтегральний показник складності, вагові коефіцієнтиАнотація
Проведено критичний аналіз класичних і сучасних методик оцінки безпеки регульованих та нерегульованих перехресть з урахуванням складності транспортних взаємодій. Показано, що підходи, засновані виключно на статистиці ДТП або підрахунку конфліктних точок, мають обмежені можливості щодо виявлення потенційно небезпечних ситуацій і недостатньо враховують взаємодії за участю вразливих учасників дорожнього руху — пішоходів, велосипедистів і користувачів громадського транспорту.
На основі узагальнення досліджень обґрунтовано доцільність переходу від жорстко фіксованих емпіричних коефіцієнтів до універсального принципу формування вагових показників конфліктних точок. Запропоновано узагальнений підхід до визначення вагових коефіцієнтів конфліктних взаємодій, що поєднує характер транспортної взаємодії і рівень уразливості найбільш незахищеного учасника конфлікту.
Розроблено універсальну формулу інтегрального показника складності перехрестя, яка дозволяє кількісно враховувати різні типи конфліктних взаємодій, у тому числі за участю пішоходів, велосипедистів і рейкового міського транспорту, без введення значної кількості окремих емпіричних коефіцієнтів. Запропонований показник інтерпретується як індикатор потенційної небезпеки перехрестя, що узгоджується з концепцією surrogate safety analysis.
На прикладі типового міського нерегульованого перехрестя показано, що врахування конфліктів за участю вразливих учасників дорожнього руху може істотно змінювати кінцеву оцінку складності та підвищувати категорію перехрестя за рівнем потенційної небезпеки. Це підтверджує доцільність використання запропонованого підходу для порівняльної оцінки альтернативних схем організації дорожнього руху та пріоритезації заходів з підвищення безпеки.