ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ЗНАЧЕНЬ ФУНКЦІЙ ПОЛОЖЕННЯ  РОБОЧИХ ОРГАНІВ МАШИН ЛАНЦЮГОВОГО СТІБКА ТИПУ 101 ТА ПОБУДОВА ЇХ  СИНХРОГАМИ

О.П.  Манойленко; Д.М.  Безуглий; В.А.  Горобець; В.С. Пуць; А.С.  Алєксєєвець

doi:10.36910/775.24153966.2025.82.22

О.П. Манойленко Київський національний університет технологій та дизайну
Д.М. Безуглий Київський національний університет технологій та дизайну
В.А. Горобець Київський національний університет технологій та дизайну
В.С. Пуць Луцький національний технічний університет
А.С. Алєксєєвець Луцький національний технічний університет

DOI: https://doi.org/10.36910/775.24153966.2025.82.22

Ключові слова: однонитковий ланцюговий стібок типу 101, подача нитки, швейна машина, синхрограма, розширювач, функція подачі нитки, технологічні параметри стібка, армування наскрізним зшиванням, механізм подачі нитки, товщина матеріалу, довжина стібка, поліноміальні функції

Анотація

У роботі досліджено процес формування однониткового ланцюгового стібка типу 101 в умовах змінних його
технологічних параметрів. Для швейної машини типу GK-9-2 експериментально визначені функції положення
робочих органів – голки S() зубчастої рейки T(), розширювачa L()та Z() ниткоподавача U(), а також функції
дійсної P(φ) і необхідної P′(φ) подачі нитки за один цикл обертання головного вала. Для всіх функцій побудовано
апроксимаційні поліноми 6-го порядку з високим ступенем достовірності (R² = 0,998÷0,9999) та похибкою не більше
±0,25 мм або ±1,5° за кутовими координатами.
Порівняння результатів, отриманих графічним та аналітичним методами дозволило провести
верифікацію моделей і уточнити ключові моменти взаємодії виконавчих органів (захоплення петлі-напуску та її “
заколу” голкою). Побудовані функції використано для моделювання процесу зшивання із врахуванням змін товщини
матеріалу й довжини стібка, що дозволило сформувати узагальнену синхрограму роботи машини.
Аналіз функцій P(φ) і P′(φ) виявив значні розбіжності: при мінімальній товщині матеріалу та короткому
стібку перевищення дійсної подачі нитки становить 64,4%, а при максимальних значеннях – її недостача сягає 6,2%.
Причиною є фіксований закон подачі в повзунному механізмі, який не передбачає регулювання.
Отримані результати підкреслюють доцільність розроблення адаптивних механізмів подачі нитки,
здатних змінювати її величину залежно від технологічних параметрів. Представлені аналітичні моделі можуть
бути використані як база для подальшого проєктування механізмів, які забезпечать надійне з’єднання шарів
багатошарових текстильних композицій.