ДО ВИЗНАЧЕННЯ СТІЙКОСТІ РУХУ ТРИЛАНКОВИХ АВТОПОЇЗДІВ

Володимир  САХНО; Світлана  ШАРАЙ; Ігор  МУРОВАНИЙ; Ірина  ЧОВЧА

doi:10.36910/automash.v1i18.772

Володимир САХНО д.т.н., професор, завідувач кафедри автомобілів Національного транспортного університету https://orcid.org/0000-0002-5144-7131
Світлана ШАРАЙ к.т.н., доцент, професор кафедри міжнародних перевезень та митного контролю Національного транспортного університету http://orcid.org/0000-0001-6568-4990
Ігор МУРОВАНИЙ кандидат технічних наук, доцент, декан факультету транспорту та механічної інженерії Луцького національного технічного університету https://orcid.org/0000-0002-9749-980X
Ірина ЧОВЧА аспірантка кафедри автомобілів Національного транспортного університету, Київ, Україна

DOI: https://doi.org/10.36910/automash.v1i18.772

Анотація

Сучасний розвиток громадського та вантажного транспорту веде до збільшення запитів вантажних транспортних засобів великих міст і міських автобусів. Ця тенденція обґрунтовує аргументи економії енергії та зниження рівня забруднення навколишнього середовища, обумовленого обмеженістю кількості транспортних засобів і водіїв, необхідних для перевезення великої кількості вантажів і людей. Як наслідок, виробники вантажівок і міських автобусів у нинішній час проєктують конструкції великої місткості у формі спільних та багатоланкових, як правило, триланкових транспортних засобів. Шарнірне з’єднання ланок робить довгі транспортні засоби універсальними у використанні і допускає швидке маневрування навіть в напруженому міському середовищі.

Застосування автобусів з пасажирськими причепами дозволяє знизити економічні та екологічні витрати за рахунок застосування в години пік автобуса з причепом, а в міжпіковий час того ж автобуса без причепа. Тобто автобуси з причепом можуть дати те, чого не можуть дати такі ж по місткості зчленовані автобуси. Проте питання стійкості багатоланкових автопоїздів на сьогодні ще не до кінця вирішено. Тому метою роботи є визначення стійкості руху триланкового автобусного поїзда у складі автобус + причіпна ланка за напівпричіпною схемою + причіпна ланка за причіпною схемою.

Для цього розроблено просторову модель руху автобусного поїзда, що дозволила визначити параметри стійкості у різних режимах руху. Показано, що стійкість руху автопоїзда при виконанні маневрів «переставка» і «ривок рульового колеса» за швидкості 10 м/с не забезпечується і для її забезпечення необхідно зменшити швидкість автопоїзда до 8,5 м/с. Визначено критичну швидкість прямолінійного руху автобусного поїзда, яка склала 30,25 м/с, що перевищує максимальну дозволену швидкість руху навіть в системі BRT, що засвідчує доцільність створення такого автобусного поїзда.

Ключові слова: автобус, причіп, стійкість, швидкість, маневр, математична модель.