УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ ОЦІНКИ ПЛАВНОСТІ ХОДУ ДЛЯ АВТОМОБІЛЯ ПІДВИЩЕНОЇ ПРОХІДНОСТІ
Анотація
У статті проведено аналіз існуючих методик оцінки впливу віброколивних навантажень, які виникають при русі автомобілів різними опорними поверхнями і мають вплив на їх експлуатаційні характеристики. Зазначені методики дозволяють вже на етапі проектувальних робіт, при створенні нових автомобілів чи удосконаленні існуючих, вносити певні коригування у конструкцію автомобіля для підвищення плавності його ходу. За результатами проведених досліджень встановлено, що більшість існуючих методик дозволяють оцінити плавність ходу автомобілів твердими опорними поверхнями. Складнішою є ситуація при виготовленні повнопривідних автомобілів, які є вкрай необхідними для роботи в умовах бездоріжжя, особливо при застосуванні їх під час ведення бойових дій.
На базі проведених досліджень щодо визначення методик оцінки плавності ходу запропоновано удосконалену Simulink-модель руху повнопривідного автомобіля по дорозі з визначеним мікропрофілем для отримання значень вібропоказників роботи його підвіски.
За результатами проведеного моделювання руху повнопривідного автомобіля встановлено працездатність та адекватність удосконаленої методики оцінки плавності ходу повнопривідного автомобіля для визначених умов руху. Зокрема адекватність Simulink-моделі підтверджується співставимістю результатів моделювання на автодорозі однакової категорії з результатами інших досліджень. Практична значимість при оцінці ефективності вібопоглинаючих характеристик сидінь – віброприскорення підпружиненого сидіння водія у порівнянні з віброприскореннями підлоги кузова менші у 2-2,5 рази, а вертикальні прискорення жорстких сидінь членів екіпажу практично є нижчими 1,5-2 рази у порівняні з корпусом автомобіля. Це дозволяє здійснювати підбір характеристик та оцінювати ефективність, окрім підвіски, також і сидінь автомобіля.
Ключові слова: повнопривідний автомобіль, підвищена прохідність, підвіска, бездоріжжя, плавність ходу, моделювання, система підресорювання.