ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВОГНЕГАСНОЇ ДІЇ ЗАСОБІВ ЗАПОБІГАННЯ ПОШИРЕННЯ ПОЖЕЖ НА ТОРФОВИЩАХ

Анотація

Мета. З метою підвищення ефективності запобігання поширенню пожеж на торфовищах досліджено засоби на основі високопористих мінеральних носіїв, зокрема спученого вермікуліту, іммобілізованих вогнегасними солями. Особливу увагу приділено аналізу фізико-хімічного механізму їх дії, що включає фізичну стадію (вивільнення інгібітору з пор носія) та хімічну стадію (взаємодію інгібітору з активними частинками горіння).

Методика. Для визначення впливу складу засобів на механізм припинення горіння проведено топохімічний аналіз взаємодії інгібітору з радикалами та досліджено залежність повноти його вивільнення з пор носія від марки спученого вермікуліту та типу вогнегасної солі (амонійфосфат, діамонійфосфат) за температур, характерних для умов горіння торфу.

Результати. Встановлено, що пояснення механізму дезактивації активних частинок горіння шляхом їх адсорбції на поверхні інгібітору або гомолітичного розкладу молекул є недостатньо обґрунтованими. Найбільш переконливою є гіпотеза про взаємодію активних частинок з цілими молекулами інгібітору з утворенням комплексу, що делокалізує вільну валентність та суттєво знижує активність радикалів. Доведено, що від марки спученого вермікуліту повнота вивільнення інгібітору майже не залежить, проте кращі результати показав діамонійфосфат.

Наукова новизна. Удосконалено уявлення про фізико-хімічний механізм дії вогнегасних засобів на основі високопористих мінеральних носіїв. Обґрунтовано делокалізаційний механізм зниження активності вільних радикалів у процесі горіння, що забезпечує більш точне пояснення інгібуючого ефекту.

Практична цінність. Результати дослідження доводять ефективність використання діамонійфосфату як інгібітора горіння та окреслюють перспективні напрями подальших досліджень, зокрема пошук більш придатних високопористих носіїв для зменшення індукційного періоду початку дії засобу.